Інститут ядерних наук «Винча»

Інститут ядерних наук «Винча»
Институт за нуклеарне науке Винча
Основні дані
Засновано 1948
Приналежність державний науково-дослідний інститут
Країна  Сербія[1]
Адреса Белград
Сербія
Тип науково-дослідний інститут і видавець відкритого доступу[d][1]
Штат працівників Помилка Lua у Модуль:Wikidata/number у рядку 55: attempt to compare number with nil.
Вебсторінка www.vin.bg.ac.rs
Мапа
Мапа

Інститут ядерних наук «Винча» (серб. Институт за нуклеарне науке Винча, англ. Vinča Nuclear Institute) — науково-дослідний центр для реалізації ядерної програми Федеративної Народної Республіки Югославія (ФНРЮ), який був заснований у 1948 році. Сьогодні інститут виконує дослідження не тільки в галузі ядерних наук, а й в галузі фізики, хімії та біології. Винча[en] — це розміщений на околиці Белграда тель (пагорб) північнобалканської археологічної культури Винча епохи неоліту.

Павле Савич

Адміністративно інститут приєднаний до Белградського університету. У ньому працює приблизно 800 осіб, з яких 383 є науковцями.

Історія

Створення Інституту ядерних наук «Винча» у 1948 році очолив професор фізико-хімік Павле Савич (1909—1994), який з 1945 року працював разом з радянським академіком Петром Леонідовичем Капицею. В 1955 році в СРСР був придбаний реактор на важкій воді РА, що був запущений у дію в грудні 1959 року. Він працював до 2002 року. Другий реактор РБ був спроектований югославськими вченими в 1957 році, а в 1958 почав роботу.

Програма ядерних досліджень закінчилася в 1968 році, а в 1984 реактори були вимкнені.

Сховище радіоактивних відходів інституту до 2009 року стало непридатним для використання. У 2010 році за рішенням Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) їх перевезли до Росії для подальшої переробки.

Інститут був спланований як науково-дослідний центр для вивчення найактуальніших проблем у галузі природничих наук: фізики, хімії та біології. З самого початку Павле Савич з усією своєю енергією, волею і самовідданістю контролював будівництво лабораторій для фізики, хімії та біології, які були розроблені також ним. Він оселився біля будівельного майданчика, на сусідній фермі, де спав у стодолі на соломі. Професор також координував закупівлю наукового обладнання, яке в значній мірі надходило з-за кордону як військові репарації[2].

У інституті Савич згуртував навколо себе наукову еліту тодішньої Югославії, це були молоді люди, які нещодавно завершили свої студії. Вони внесли свій розпізнаваний внесок на ранній стадії Атомного століття[en].

Незабаром до інституту прийшов Душан Каназир[sr] (1921—2009, Dušan Kanazir), який запровадив дослідження в галузі біологічних проблем, пов'язаних з впливом радіації. Павле Савич (у 1971—1981 роках) і Душан Каназир (у 1981—1994 роках) були президентами Сербської академії наук і мистецтв. Від початку своєї роботи до 1968 року інститут відповідав за проведення національної програми ядерних досліджень у Югославії.

Тепер Інститут ядерних наук «Винча» є багатопрофільним науково-дослідним інститутом, що охоплює численні науково-технічні дисципліни, а не тільки ті, які пов'язані з ядерною галуззю. У ньому створені науково-дослідні групи, орієнтовані на вирішення проблем на міждисциплінарній основі, у тому числі фахівці з різних галузей знань, щоб вони могли краще бачити природу проблеми і могли знайти необхідну відповідь.[2]

У інституті виходять всесвітньо відомі наукові журнали з високим коефіцієнтом впливовості: «Термотехника», «Nuclear Technology & Radiation Protection» і «Thermal Sciences».

Ядерний інцидент 1958

15 жовтня 1958 року в одному з дослідницьких реакторів сталася аварія. Шість працівників отримали великі дози радіації; один помер незабаром після цього. Інші п'ять отримали першу в Європі трансплантацію кісткового мозку[3].

Структура інституту

Відповідно до Статуту інституту «Вінча» Організаційними підрозділами Інституту є лабораторії і центри.[2]

Примітки

  1. ↑ а б Directory of Open Access Journals — 2003.
  2. ↑ а б в Інституту ядерних наук «Винча». Історія [Архівовано 22 березня 2017 у Wayback Machine.] vin.bg.ac.rs (серб.) (англ.)
  3. ↑ Аварія на реакторі «Винча», 1958. 14.09.2005. Архів оригіналу за 27 січня 2011. Процитовано 2 січня 2011. (англ.)

Посилання