Інге Леманн

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Леманн.

Інге Леманн
Inge Lehmann
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася13 травня 1888(1888-05-13)
Копенгаген
Померла21 лютого 1993(1993-02-21) (104 роки)
Копенгаген
ПохованняГьорсгольмський цвинтарd Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаДанія Данія
Діяльністьсейсмологиня, геологиня, геодезист, натуралістка, геофізикиня
Alma materКопенгагенський університет, Кембриджський університет
ГалузьГеофізика, Сейсмологія
ЗакладGeodætisk Institutd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіNiels Erik Nørlundd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відома завдяки:Відкрила внутрішнє ядро ​​Землі
БатькоAlfred Lehmannd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриHarriet Lehmannd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіOrla Lehmannd Редагувати інформацію у Вікіданих і Signe Tørsleffd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Інге Леманн у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Інґе Леманн (дан. Inge Lehmann; 13 травня 1888, Копенгаген — 21 лютого 1993, Копенгаген) — данська науковиця-геофізик, сейсмологиня, викладачка Королівського товариства в Лондоні. 1936 року відкрила внутрішнє ядро Землі ​ на основі вивчення поширення сейсмічних хвиль від землетрусів у південній частині Тихого океану.

Життєпис

Інґе Леманн народилася та виросла у Копенгагені. Донька експериментального психолога Альфреда Леманна (1858–1921). Отримала початкову освіту в середній школі, яку очолювала Ганна Адлер — тітка Нільса Бора. За словами Інґе Леманн, її батько та Ганна Адлер були двома людьми, що мали найбільш істотний вплив на розвиток її інтелектуальних здібностей.

Після закінчення школи навчалася, з деякими перервами через погане здоров'я, математиці в університетах Копенгагена та Кембриджа.

Пропрацювавши кілька років у страховій галузі, 1925 року стала помічницею геодезиста Нільса Еріка Норлунда[da]. 1928 року склала іспити з геодезії та була призначена інспекторкою і начальницею відділу сейсмології геодезичного інституту Данії, очолюваного Норлундом.

Внутрішнє ядро в будові Землі.

У статті під назвою «P» вперше представила власну інтерпретацію сейсмічних хвиль типу «P» і показала, що у Землі є внутрішнє ядро​​[3]. Це тлумачення було прийнято протягом двох-трьох років іншими сейсмологами (Бено Гутенберг, Чарльз Френсіс Ріхтер і Гарольд Джеффріс). Друга світова війна й окупація Данії німецькими військами ускладнили виконання подальших наукових досліджень Леманн.

В останні роки, до виходу на пенсію 1953 року, стосунки між нею та іншими членами спільноти геодезичного інституту погіршилися, ймовірно, тому що вона була трохи нетерпляча з колегами.

Після 1953 року, Інґе Леманн переїхала до США та протягом кількох років працювала з Морісом Юїнгом[en] і Френком Прессом[en]. Проводила дослідження земної кори та верхньої мантії, під час яких відкрила так званий сейсмічний розрив, який знаходився на глибині від 190 до 250 км і був названий на її честь як «Межа Леманн»[4] .

Померла на 105-му році життя. Похована на Хьорсхольмському кладовищі[da].

Нагороди та звання

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 2. — P. 766. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. ↑ https://collections.royalsociety.org/DServe.exe?dsqIni=Dserve.ini&dsqApp=Archive&dsqDb=Persons&dsqSearch=Code==%27NA5258%27&dsqCmd=Show.tcl
  3. ↑ Edmond A. Mathez. Inge Lehmann: Discoverer of the Earth's Inner Core. American Museum of Natural History. Архів оригіналу за 30 квітня 2008. Процитовано 12 травня 2015. (англ.)
  4. ↑ The thickness is 220 km. William Lowrie (1997). Fundamentals of geophysics. Cambridge University Press. с. 158. ISBN 0-521-46728-4. Архів оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 12 травня 2015. (англ.)