У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна:
Інал.
Інал (їnal/inäl) — давньотюркський титул з двома основними тлумаченнями терміна:
«I. 1. Син жінки з ханського роду і простолюдина; особа, яка має знатне походження; високородний; 2. титул, посаду. II…. Ім'я власне»
[1].
Про термін «інал» цікаві повідомлення ранньосередньовічних авторів привів С. М. Ахинжанов:
«у Махмуда Кашгарського є відомості для початку XI ст. про існування серед кипчаків якогось хана по імені Інал Уз. Інал є одним з тюркських титулів та означає спадкоємець престолу»
[2].
Аль-Хорезмі (Х в.) повідомляв таке:
Їна-Тегін — це спадкоємець джаббуї, і у кожного ватажка тюрків — царя або Дехкан — є Їна, тобто спадкоємець.
[3]. Інал займав одну з вищих ступенів в соціально-політичній ієрархії огузо-туркменського суспільства X—XI ст.
Термін активно вживався і в XIII столітті, в Отрарі намісником був Іналчік («Кадир-хана»).
Інал (кит. а-ШЕ) були правителі єнісейських киргизів, що і підтверджується відповідним свідоцтвом Рашид-ад-Діна: «Титул [ каждого] їх государя, хоча б він мав інше ім'я, — інал»[4].
Л. Будагов привів відомості про те, що у киргизів «дікокаменних» (тобто киргизів Тянь-Шаню та Паміру) цей термін «позначає цар, хан».[5]
Ще в XVII столітті Абул-Газі повідомляв, що «Киргизи свого правителя називають Іналь; це слово у них те ж, що у Монголів (каан) та Таджиків падшах».[6]
Примітки
- ↑ Древнетюркский словарь. — Л., 1968. — С. 207
- ↑ Ахинжанов С. М. К этимологии термина «Андар аз Кыфчак» // Историко-культурные связи народов Южной Сибири. — Абакан, 1989. — С. 92.
- ↑ Абу-Абдаллах Хорезмі. Мафатих ал-улум. Материалы по истории туркмен и Туркмении. Т. I. 1939 // Труды Института Востоковедения. Вып. XXIX. — С. 219.
- ↑ Рашид-ад-дин. Сборник летописей. Т. I. Кн. I. — М.; Л., 1952. — С. 150.
- ↑ Будагов Л. Сравнительный словарь турецко-татарских наречий. Т. I. — СПб., 1869. — С. 212.
- ↑ Родословное древо тюрков. Сочинение Абуль-Гази, Хивинского хана/Перевод и предисловие Г. С. Саблукова. — Казань, 1906. — С. 39. Ср.: Кононов А. Н. Родословная туркмен. Сочинение Абу-л-Гази, хана хивинского. — М.; Л., 1958. — С. 95-96.
Див. також