Ільченко Леонід Харитонович
Леоні́д Харито́нович І́льченко (9 грудня 1925 року в селі Байрак Диканського району - 4 березня 1993, Диканька), заслужений майстер народної творчості України (1993). ЖиттєписЗакінчив Милорадівську початкову школу, навчався в Писарівщанському ветзоотехнікумі. В 1941 році був евакуйований з сім'єю на Донбас; добровольцем пішов на фронт. З армії демобілізувався в червні 1946, в званні старшого лейтенанта, нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни І-го ступеня, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною у Великій вітчизняній війні 1941—1945 років». Працював завідувачем клубу, художником на заводі в Краматорську, з 1966 і до виходу на пенсію — художником-гравером Диканського райпобуткомбінату. Першою серйозною і вдалою роботою став пам'ятник М. В. Гоголю, створений до 100-річчя смерті письменника в 1952 — встановлений в Диканьці. Серед його робіт:
Учасник районних, обласних і республіканських творчих виставок. В жовтні 1973 Ільченку присвоєно звання «Почесний громадянин Диканьки». Ільченка не стало в березні 1993, тільки в серпні того ж року Указом Президента України за особистий внесок у збагачення української національної культури, високу професійну майстерність йому присвоєне почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України». В грудні 2010 року встановлено меморіальну дошку на честь вшанування 85-річчя з дня його народження. Джерело
|