У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Іконников .
Іко́нников Володи́мир Степа́нович (інколи — Іконніков ; 9 [21] грудня 1841 (18411221 ) Київ , Російська імперія — 26 листопада 1923 , Київ , УСРР , СРСР ) — український історик та педагог , професор , у 1877 –1880 та у 1883 –1887 роках — декан історико-філологічного факультету Київського імператорського університету Св. Володимира . У 1881 –1883 роках — член Ради Колегії Павла Ґалаґана , член Київського товариства старожитностей і мистецтв , товариш Ради голів Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва . Рідний брат Київського губернського архітектора Михайла Іконникова . Чоловік Анни Леопольдівни Іконникової .
Походив з дворян Київської губернії . Виховувався в Володимирському Київському кадетському корпусі і по його закінченні в 1861 році, витримавши додатковий іспит, вступив на історико-філологічний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира. Після завершення навчання в університеті, в 1865 році був залишений для підготовки до професорського звання.
У 1867 році захистив дисертацію «Максим Грек. Історико-літературне дослідження» (рос. Максим Грек. Историко-литературное исследование , Київ , 1865—1866 роки) і отримав ступінь магістра російської історії. У наступному році був обраний на доцента .
У 1869 році Іконников захистив в Новоросійському університеті дисертацію на ступінь доктора на тему «Досвід дослідження про культурне значення Візантії в російській історії» (рос. Опыт исследования о культурном значении Византии в русской истории , Київ, 1869 рік) і зайняв кафедру російської історії в Києві.
Був одним із засновників Історичного товариства Нестора-Літописця , у 1874 –1877 та у 1893 –1895 роках — був головою Київського товариства Нестора-Літописця. У 1918 –1921 роках — голова Комісії для розбору давніх актів.
Від 1893 року — член-кореспондент , з 1914 року — ординарний академік Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук у відділенні російської мови та словесності.
З 1921 року — обраний на академіка Української Академії наук , де очолював Комісію для видавання пам'яток новітнього письменства та Археографічну комісію . Науковий доробок вченого становить понад 700 праць з історії, джерелознавства та археографії . Автор книги «Досвід російської історіографії» (Т. 1 — 2, 1891—1908, Т. 3 не був опублікований, рукопис зберігається у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського ).
Похований на Щекавицькому кладовищі у Києві.
Нагороджений орденами
Серед праць вченого найбільш виділяються: «Скептична школа в російській історіографії» (Київ , 1871 р.), «Граф Н. С. Мордвінов. Історична монографія» (СПб ., 1873 р.) і «Досвід російської історіографії» (т. I, у двох книгах, Київ , 1892 р.) — капітальний бібліографічний посібник .
Скептическая школа в русской историографии и ея противники [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1871. (рос.) Граф Н. С. Мордвинов: историческая монография [Архівовано 28 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Санкт-Петербург, 1873. (рос.) Опыт русской историографии. Том 1, книга 1 [Архівовано 23 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1891. (рос.) Опыт русской историографии. Том 1, книга 2 [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1892. (рос.) Опыт русской историографии. Том 2, книга 1 [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1908. (рос.) Опыт русской историографии. Том 2, книга 2 [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1908. (рос.) Русская женщина накануне реформы Петра Великого и после неё [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1874. (рос.) Историческое описание Екатеринбургского Новотихвинского первоклассного девичьего монастыря [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Санкт-Петербург, 1875. (рос.) Время Екатерины второй: специальный курс, составленный по лекциям В. С. Иконникова. Выпуск 1 [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1881. (рос.) Время Екатерины второй: специальный курс, составленный по лекциям В. С. Иконникова. Выпуск 2 [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1881. (рос.) Время Екатерины второй: специальный курс, составленный по лекциям В. С. Иконникова. Выпуск 3 [Архівовано 30 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1882. (рос.) Время Екатерины второй: специальный курс, составленный по лекциям В. С. Иконникова. Выпуск 4 [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1882. (рос.) Губернские ученые архивные комиссии: 1884—1890 [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1892. (рос.) Значение царствования Екатерины II-й [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1897. (рос.) Август Людвиг Шлецер: Ист.-биогр. очерк [Архівовано 26 березня 2016 у Wayback Machine .] . — Киев, 1911. (рос.)
І. Н. Войцехівська . Іконников Володимир Степанович [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine .] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України . — К . : Наукова думка , 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 439. — ISBN 966-00-0610-1 .І. Н. Войцехівська . Іконников Володимир Степанович [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine .] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України , НТШ . — К . : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України , 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X .Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій . — К . : Либідь , 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5 .Войцехівська І. Н. К ., 1998. — 130 c. — ISBN 966-7250-03-2 .Войцехівська І. Н. Володимир Іконников. Джерелознавчі студії. — К ., 1999. — 360 c. — ISBN 966-02-1199-6 .Иконников, Владимир Степанович // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб ., 1890—1907. — Т. XIIa. — С. 899.(рос. дореф.) Иконников Владимир Степанович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров . — 3-е изд. — М . : «Советская энциклопедия» , 1969—1978.(рос.) Старовойт С. Епістолярна спадщина як джерело до вивчення історії організації видавничої діяльності ВУАН. Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Випуск 7. Київ, 2001. С. 208-212.
.svg){kind=small}
