Ізюмська провінція
Ізюмська провінція — адміністративна одиниця в Слобідсько-Українській губернії Російської імперії. Існувала протягом 1765—1780 років. Адміністративним центром був м. Ізюм. ГеографіяІзюмська провінція межувала на заході з Харківською провінцією, на північному сході з Острогозькою провінцією. ІсторіяІзюмська провінція була утворена 1765 року відповідно до царського маніфесту, за яким з 5-ти слобідських козацьких полків утворювалась Слобідсько-Українська губернія, а полки перетворювались на цивільні адміністративні одиниці — провінції. Провінція була утворена з Ізюмського слобідського козацького полку. У 1780 році Ізюмська провінція перестає існувати у зв'язку з переформуванням Слобідсько-Української губернії у Харківське намісництво. На території провінції сформовані повіти, такі як: Ізюмський, Куп'янський. Адміністративний поділПровінція поділялася на комісарства:
ПриміткиЛітература
|