Ізогієта

приклад карти з ізогієтами

Ізогієти (грец. ί̓σος — рівний, однаковий + ὑετός — дощ) — ізолінії на географічній карті, що сполучають точки з однаковою кількістю атмосферних опадів за певний проміжок часу (за добу, місяць, рік і т.д.).

Метод ізогієт

Метод ізогієт використовується для більш точних розрахунків середніх опадів басейну. При використанні методу, на карту спочатку мають бути нанесені лінії, що з'єднують точки з рівними значеннями опадів. Інтервал між ізолініями установлюється з урахуванням амплітуди змін опадів і може становити 5, 10, 20, 50 мм. Необхідно, щоб водозбір перетинали не менше п'яти-семи ізогієт, що проводяться методом інтерполяції. Значення ізогієт (в мм) підписуються в розривах ліній. Площі між сусідніми ізогієтами нумеруються, визначаються планіметруванням. Середній шар опадів обчислюють як середньозважену величину за формулою[1]:

${\displaystyle \mathbf {X} ={\frac {X_{1}F_{1}+X_{2}F_{2}+...+X_{n}F_{n}}{\ F_{1}+F_{2}+...+F_{n}}}}$, де

• ${\displaystyle X_{1},X_{2},X_{n}}$ — півсума кількостей опадів для сусідніх ізогієт;

• ${\displaystyle F_{1},F_{2},F_{n}}$ — площі басейну, укладені між сусідніми ізогієтами.

Примітки

1. С. Мельник Загальна гідрологія, 2009. — С.44

Джерела

• Ізогієти // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Воейков А. И. Изолинии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)