Ідея фікс

Іде́я фікс (фр. idée fixe — укр. нав'язлива ідея, одержимість, обсцесія) — невідступна, настирлива, «надцінна» ідея, настирлива думка.

Поняття психології та психіатрії, що позначає явище, виділене у 1892 році як окремий психічний розлад німецьким психіатром Карлом Верніке. Це судження, яке виникає в результаті реальних обставин, але супроводжується надмірним емоційним напруженням і переважає у свідомості над усіма іншими судженнями. Людину охоплює надмірна одержимість у досягненні якої-небудь мети. Часто при досягненні цієї мети у людини відбувається катарсис.

У сучасній психіатрії розглядається як один із синдромів психічного розладу.

Передумови

Згідно зі спеціалістом з інтелектуальної історії Яном Гольдштейном, початкове вживання «ідеї фікс» як медичного терміну відбулося приблизно 1812 року в контексті мономанії[1]. На думку французького психіатра Жана-Етьєна Домініка Ескіроля це нездорова зосередженість на одному об'єкті — основний симптом мономанії[2]. Термін вже вживався поза психіатричним дискурсом у літературній мові. 1830 року Гектор Берліоз вжив його у музичному контексті[3] у своїй програмній «Фантастичній симфонії» (з підзаголовком «Епізод із життя художника…») для позначення повторюваної мелодії, яка покликається на романтичну одержимість (або еротоманію) композитора актрисою Гарієт Смітсон[2]. Приблизно у 1820-х і 1830-х роках поняття «ідея фікс» і мономанії стали міцно асоціюватися з романтизмом у літературі, й одержимі головні герої з'являються у різноманітних тогочасних романах і п'єсах, починаючи від серйозних і закінчуючи майже гумористичними[2].

У XIX — на початку XX століть[4][5] ідея фікс описувала більш специфічний стан мономанії (термін, що позначав ширший спектр патологій, які випливають не лише з однієї патології)[6]. Друга відмінність — жертва ідеї фікс не усвідомлювала нереальності свого настрою[7], тоді як жертва мономанії могла усвідомлювати. Водночас це поняття розглядалося як форма неврозу або мономанії[8]. Гольдштейн стверджував, первинний медичний діагноз мономанія «позначав ідею фікс як патологічну одержимість при здоровому глузді»[9].

Ідея мономанії як діагнозу розвинув Есквіроль у праці «Des Malades Mentales» (1839) і поєднана з працею 1845 року Вільгельма Ґрізінгера, який розглядав «кожну окрему ідею фікс [як] вираження глибокого розладу психічної індивідуації і, ймовірно, показник початкової форми манії»[10].

«Патологізація» політичних переконань використовувалася для дискредитації політичних анархістів[11]. Подальша історична еволюція терміну була значною мірою заплутана у зв'язку з залученням психологів у правові питання, такі як захист від неосудності, що підтверджується низкою праць[12][13][14].

Сучасність

У більшості контекстів ідея фікс стосується одержимості або пристрасті, на яких людина зосереджена. Однак цей термін також має патологічний вимір, що позначає серйозні психологічні проблеми. Патологія — це те, що визначається в психології і праві.

Ідея фікс виникла як вихідна категорія одержимості[15], у контексті нав'язливості думки ідея фікс нагадує сучасний обсесивно-компульсивний розлад. Хоча постраждала людина може думати, розмірковувати та діяти, як інші люди, вона не в змозі зупинити певний хід думок чи дій[16]. Однак при обсесивно-компульсивному розладі пацієнт усвідомлює абсурдність своєї одержимості чи примусу, чого може не бути у випадку з ідеєю фікс (як правило, це маячення)[17]. Сьогодні термін не позначає конкретний розлад у психології та не міститься у в «Діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів»[18]. Він досі вживається як описовий термін[19], зустрічається в словниках з психології[20].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Jan Ellen Goldstein (2002). Console and Classify: The French Psychiatric Profession in the Nineteenth Century. University of Chicago Press. с. 155. ISBN 0-226-30161-3. Idée fixe was also originally a medical term, probably coined by the phrenologists Gall and Spurzheim in connection with Esquirol's delineation of monomania; see their Anatomie et physiologie du système nerveux en général et du cerveau en particulier, Vol. 2 (Paris: F. Schoell, 1812), p. 192. It also was transferred to nonmedical culture, most notably by the composer Hector Berlioz...
  2. ↑ а б в Brittan, Francesca (2006). Berlioz and the Pathological Fantastic: Melancholy, Monomania, and Romantic Autobiography. 19th-Century Music. 29 (3): 211—239. doi:10.1525/ncm.2006.29.3.211.
  3. ↑ In music, the term idée fixe refers to a compositional device similar to that of a leitmotif. See: Gorlinski, Virginia (2012). Idée fixe - music. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 6 травня 2023.
  4. ↑ Michael Clark, Catherine Crawford (1994). Legal medicine in history. Cambridge University Press. с. 214 ff. ISBN 0-521-39514-3.
  5. ↑ Alan Felthous, Henning Sass (2008). International Handbook on Psychopathic Disorders and the Law. John Wiley & Sons. с. 11. ISBN 978-0-470-06638-6.
  6. ↑ Ann-Louise Shapiro (1996). Breaking the Codes: Female Criminality in Fin-de-Siècle Paris. Stanford University Press. с. 100. ISBN 0-8047-2693-0.
  7. ↑ Daniel Hack Tuke (1892). A Dictionary of Psychological Medicine: Giving the Definition, Etymology and Synonyms of the Terms Used in Medical Psychology with the Symptoms, Treatment, and Pathology of Insanity and the Law of Lunacy in Great Britain and Ireland, Volume 2. J. & A. Churchill. с. 678. Some of the French alienists extend the use of the term [imperative idea] to actual delusion (idée fixe), as for instance, ideas of persecution. but it is to be hoped that [imperative idea] will be carefully restricted to that intellectual tyranny which the individual deplores and is not deluded by.
  8. ↑ Névroses et Idées Fixes. Mind, Volume 9. Oxford University Press. 1900. с. 94ff.
  9. ↑ Jan Ellen Goldstein (2002). Console and Classify: The French Psychiatric Profession in the Nineteenth Century. University of Chicago Press. с. 155. ISBN 0-226-30161-3. Idée fixe was also originally a medical term, probably coined by the phrenologists Gall and Spurzheim in connection with Esquirol's delineation of monomania; see their Anatomie et physiologie du système nerveux en général et du cerveau en particulier, Vol. 2 (Paris: F. Schoell, 1812), p. 192. It also was transferred to nonmedical culture, most notably by the composer Hector Berlioz...
  10. ↑ Alan Felthous, Henning Sass (2008). International Handbook on Psychopathic Disorders and the Law. John Wiley & Sons. с. 11. ISBN 978-0-470-06638-6.
  11. ↑ Michael Clark, Catherine Crawford (1994). Legal medicine in history. Cambridge University Press. с. 214 ff. ISBN 0-521-39514-3.
  12. ↑ Lennard J. Davis (2008). Obsession: a history. University of Chicago Press. с. 69 ff. ISBN 978-0-226-13782-7.
  13. ↑ Jan Ellen Goldstein (2002). Console and Classify: The French Psychiatric Profession in the Nineteenth Century. University of Chicago Press. с. 155. ISBN 0-226-30161-3. Idée fixe was also originally a medical term, probably coined by the phrenologists Gall and Spurzheim in connection with Esquirol's delineation of monomania; see their Anatomie et physiologie du système nerveux en général et du cerveau en particulier, Vol. 2 (Paris: F. Schoell, 1812), p. 192. It also was transferred to nonmedical culture, most notably by the composer Hector Berlioz...
  14. ↑ Dorothea E. von Mücke (2003). The Seduction of the Occult and the Rise of the Fantastic Tale. Stanford University Press. с. 114 ff. ISBN 0-8047-3860-2.
  15. ↑ G. E. Berrios (1996). Note 63; page 153. The history of mental symptoms: descriptive psychopathology since the nineteenth century. Cambridge University Press. ISBN 0-521-43736-9.
  16. ↑ Lennard J. Davis (2008). Obsession: a history. University of Chicago Press. с. 69 ff. ISBN 978-0-226-13782-7.
  17. ↑ Ian Jakes (1996). The distinction between obsessional and psychotic thinking. Theoretical Approaches to Obsessive-Compulsive Disorder. Cambridge University Press. с. 6. ISBN 0-521-46058-1.
  18. ↑ Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders: DSM-IV-TR (вид. 4th). American Psychiatric Society. 2000. ISBN 0-89042-025-4.
  19. ↑ Femi Oyebode (2008). Chapter 21: The expression of disordered personality. Sims' Symptoms in the Mind: An Introduction to Descriptive Psychopathology (вид. Updated 4th). Saunders Ltd. с. 404. ISBN 978-0-7020-2885-4.
  20. ↑ For example, Raymond J. Corsini (2002). The dictionary of psychology. Psychology Press. с. 467. ISBN 1-58391-328-9.

Посилання