Ігнатович-Балінський Гнат Гнатович

Ігнатович-Балінський Гнат Гнатович
Народився	17 листопада 1898(1898-11-17) або 1898[1] Немирів, Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	16 січня 1978(1978-01-16) або 1978[1] Ужгород, Українська РСР, СРСР
Діяльність	актор, театральний режисер, кінорежисер, викладач університету
Галузь	акторське мистецтво[1], постановка^d[1] і кінорежисура^d[1]
Відомі учні	Галицький Володимир Олександрович
Знання мов	українська[1]
Заклад	Березіль[2]
Нагороди

Ігнатович-Балінський Гнат Гнатович — український режисер, актор, педагог. Чоловік актриси Марії Пільцер

Біографія

Народився 17 листопада 1898 року в місті Немирові (зараз Вінницька область).

В 1918—1919 роках отримав акторську освіту в Київській драматичній студії при Молодому театрі.

1922—1925 — у театрі «Березіль», декан драматичного відділення Київського театрального інституту, пізніше — Харківського.

Близько 1923 одружився з Марусею Зеленкевич.

З 1935 року працював у кіно (грав у фільмі «Інтриган»).

Був асистентом Олександра Довженка в кінокартині «Щорс» (1939).

У 1941 році Ігнатовича евакуювали разом з Київською кіностудією. Проте вже в листопаді 1941 його звільнили разом з Лазарем Бодиком та Юлією Солнцевою за наказом директора кіностудії Якова Лінійчука, а фільм за мотивами роману Івана Франка «Борислав сміється», де Ігнатович був режисером, законсервували. Довженко намагався скаржитися, але відновили на роботі за кілька місяців лише Солнцеву[3].

Поставив разом з Ігорем Земгано фільм «Українські мелодії» (1945).

Будинок в Ужгороді, де проживав Гнат Ігнатович. Київська набережна, 17/4

1947—1948; 1953; 1960—1963 рр. — головний режисер Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру (Ужгород).

Помер 16 січня 1978 р. в Ужгороді.

Відзнаки

• Заслужений артист УРСР з 1960 року;
• Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

Література

• Кино и время. Вып. 3-й. Режиссеры советского художественного кино. — М., 1963. — С .19;
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 273—274.
• О. Безручко. Один з улюблених учнів Леся Курбаса — Гнат Гнатович Ігнатович // МІСТ: Мистецтво, історія, сучасність, теорія. — 2015. — Вип. 11. — С. 13-18

Посилання

• Ігнатович Гнат Гнатович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 65.
• Гнат Балінський у переліку акторів театру Курбаса в 1918—1919 роках

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
2. http://www.encyclopediaofukraine.com/display.asp?linkpath=pages%5CB%5CE%5CBerezil
3. Р. В. Росляк. «Невдовзі Олександр Петрович може опинитися в такому становищі, коли питання про його роботу в кінематографії буде знято з порядку денного…» // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. — 2022. — Вип. 30. — С. 78-97