|
Ів Буассе
Ів Фелікс Клод Буассе́ (фр. Yves Boisset; нар. 14 березня 1939, Париж, Франція) — французький кінорежисер та сценарист. ЖиттєписІв Буассе народився 14 березня 1939 року у Парижі. Освіту здобув в Інституті вищої кіноосвіти (IDHEC, зараз La femis). Працював асистентом режисера Іва Чампі (фільм «Хто ви, доктор Зорге»?), потім Жана-П'єра Мельвіля, Рікардо Фредди, Клода Соте, Вітторіо Де Сіка, Рене Клемана. Займався кінокритикою, співпрацюючи з низкою журналів (Cinéma, Midi Minuit Fantastique, тижневик Les Lettres françaises), працював з Жаном-П'єром Курсодоном та Бертраном Таверньє у першому виданні (1960) «Двадцять років Американському кіно» (Vingt Ans de Cinéma Américain). Крім того Ів Буассе писав сценарії, працював на радіо і телебаченні. У 1968 році Ів Буассе дебютував як режисер шпигунським трилером «Коплан рятує свою шкуру». Надалі присвячує себе політичному кінематографу з неодмінними елементами кримінальної інтриги (фільми «Стопор» (1970), «Охоронець законності» (1970), «Стрибок ангела» (1971)). Популярність Іву Буассе принесла політична трагедія «Замах» (1972), в центрі якої історія підготовки терористичного акту проти алжирського президента Бен Барки, в якому були замішані французькі спецслужби. Значним в творчості Іва Буассе став антимілітаристський фільм про алжирську війну «Нічого не сталося» (1973). У 1975 році Буассе поставив фільм про алжірських іммігрантів у Франції та їх складних стосунках з простими французами — «Дюпон Лажуа», що викликав серйозні дискусії у французькій пресі та навіть звинувачення режисера у расизмі. За цю стрічку Ів Буассе отримав «Срібного ведмедя» 25-го Берлінського кінофестивалю. Наприкінці 1970-х політична складова у детективних фільмах Іва Буассе потроху сходить нанівець, поступаючись місцем професійно скроєним чисто кримінальним сюжетам. Проблемі корупції у сфері правосуддя присвячений його фільм «Слідчий Файяр на прізвисько „Шериф“» (1977). Тема жінки у суспільстві, піднята режисером у фільмі «Ключ до дверей» (1978), особливо гостро поставлена ним у фільмі «Жінка-поліцейський» (1980). У центрі фільму «Вперед, сини вітчизни» (1981; премія Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах, 1982) — доля хлопця, що став жертвою амбіції ура-патріотизму свого батька. З початку 1990-х років Ів Буассе років працює виключно на телебаченні. У 2011 році Ів Буассе опублікував свою автобіографію «Життя є вибір» (La Vie est un choix). Фільмографія
Визнання
Джерела
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
