Івлєв Трохим Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Івлєв.
Івлєв Трохим Васильович
у ролі Енея (1911)
у ролі Енея (1911)
у ролі Енея (1911)
Ім'я при народженніТрохим Трохименко
Інші іменаІлько Івлів, Трофим Івлів
Народився1880
Помер1958?[1]
Громадянство Україна
Діяльністьдраматичний актор, співак (бас-баритон)
ДружинаІвлєва Тетяна, актриса Театру Миколи Садовського

Івлєв (Трохименко) Трохим Васильович (1880 — 1958?, в деяких джерела зазначається 1933 рік і місце смерті місто Суми) — український актор і співак (баритон, бас). Відомий за виступами в Театрі Руської Бесіди (1910) і Театрі Миколи Садовського (1911–1919).

Життєпис

Артистичну діяльність розпочав у трупах Д. Гайдамаки і М. Ярошенка.

На запрошення Й. Стадника, який приїздив до Києва у пошуках наддріпрянських акторів для трупи театру «Руська бесіда» у 1910 році Трохим Івлєв переїхав до Львова.[2][1] Там він став досить популярним. Американський адвокат українського походження Зенон Нижанківський, який у 1910 навчався у Дрогобицькій гімназії ім. Франца Йосифа І, і бував на спектаклях Руського театру згадував: «на короткий час появився на театральному небокраї блискучий метеор — Трофим Івлів (бас-баритон). Його креація Мефіста в опері „Фавст“ просто зелектризувала публіку драматичною експресією і вокальною майстерністю.»[3]

Та вже у 1911 він дебютує у Києві в Театрі Миколи Садовського в партії Стольника («Галька» С. Монюшка). Виступ був настільки вдалим, що всі вітали М. Садовського з цінним поповненням трупи.[4]

Про роботу Трохима Івлєва у Садовського Василь Василько згадував наступне: «Співак — бас дуже широкого діапазону, великої сили й приємного тембру… Співав і баритонні партії… Його найкращою роллю був Халява („Вій“) — глибокохудожній гоголівський тип „богослова“, а також Голова в „Утопленій“ М. Лисенка. Іноді грав і драматичні ролі, наприклад, Козака-бандуриста у п'єсі Б. Грінченка „Серед бурі“, Хмари у „Мазепі“ Ю. Словацького.».[5]

У січні 1919 М. Садовський вирішив покинути Київ і виїхати до Вінниці, де тимчасово перебувала Директорія УНР. Разом з ним серед інших акторів виїхав і Трохим Івлєв.[6]

У 1920–1923 виступав у Вінницькому музично-драматичному театрі, згодом у Харківському пересувному театрі.

У 1923–1933 — актор Артемівського українського музично-драматичного театру ім. Артема на Донеччині.

Особисте життя

Дружина Тетяна Івлєва — українська актриса, працювала в Театрі Миколи Садовського хористкою, згодом перейшла на ролі травесті: Матюша («Суєта» І. Карпенка-Карого), Мацюсь («Зачароване коло» Л. Риделя), Мишко («Ревізор» М. Гоголя) та ін. Залишились її спогади про Трохима Васильовича.[7]

Ролі

  • Стольник («Галька» С. Монюшка) — дебютна роль в Театрі М. Садовського (1911)
  • Абдула Бакі («Бранка Роксолана» Д. Січинського) — перший виконавець (1912)
  • Халява («Вій» М. Гоголя) — його найкраща роль
  • Мельник («Казка старого млина» С. Черкасенка) (1914)[8]
  • Є. Онєгін (однойменна опера П. Чайковського)
  • Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
  • Іван («Катерина» М. Аркаса)
  • Еней («Енеїда» М. Лисенка)
  • Голова («Утоплена» М. Лисенка)
  • Крушина («Продана наречена» Б. Сметани)
  • Козак-бандурист («Серед бурі» Б. Грінченка)
  • Хмара («Мазепа» Ю. Словацького)
  • Маркіз («Корневільські дзвони» Р. Планкетта)
  • Панько («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського)

Примітки

  1. ↑ а б Кудрицький Анатолій Вікторович. Мистецтво України: біографічний довідник. К.: 1997. — c. 273
  2. ↑ Український драматичний театр: нариси історії в двох томах. Т. 1. Дожовтневий період. Інститут мистецтвознавства ім. М. Т. Рильського. — К.: Наукова думка, 1967. — с. 427
  3. ↑ Зенон Нижанковський. Тіням забутих предків українського театру // Свобода. — 1975, 26 червня (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 серпня 2019. Процитовано 28 березня 2015. [Архівовано 2019-08-29 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Василько В. С. Театру віддане життя — К.: Мистецтво, 1984. — с. 39-40
  5. ↑ Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. с. 191
  6. ↑ Оксана Палій. Український драматичний театр у Ромнах (1918–1925) // Театральне мистецтво. — с. 58-59 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 грудня 2014. Процитовано 18 травня 2022.
  7. ↑ Івлєва Тетяна. Спогади про Трохима Івлєва // Приватний архів І. Лисенка.
  8. ↑ Свобода. 22.10.1972 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 лютого 2015. Процитовано 27 березня 2015. [Архівовано 2015-02-16 у Wayback Machine.]

Посилання

  • Лисенко, І. М. Івлєв Трохим Васильович / І. М. Лисенко. — c. 174-175 // Енциклопедія Сучасної України [Текст] / Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України; співголов. І. М. Дзюба. — К. : Поліграфкнига, 2001 — Т. 11: Зор — Как. — 2011
  • Івлєв Трохим Васильович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 188-189.
  • Митці України. — Київ, 1992. с. 275;
  • Пружанский А. М. Отечественные певцы. 1750–1917: Словарь. — Изд. 2-е испр. и доп., электронное. — М., 2008.
  • Лисенко Іван. Словник співаків України. — Київ. 1997. с. 120.
  • Івлєв Трохим Васильович(рос.)