Іванівка (Довжанський район)

село Іванівка
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Довжанський район
Тер. громада	Сорокинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA44040030220097859
Основні дані
Засноване	1833
Населення	211
Площа	2 км²
Густота населення	105,5 осіб/км²
Поштовий індекс	94462
Телефонний код	+380 6435
Географічні дані
Географічні координати	48°30′5″ пн. ш. 39°45′54″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	84 м
Місцева влада
Адреса ради	94460, Луганська обл., Краснодонський р-н, с. Давидо-Микільське, вул. Комсомольська, 1а
Карта
Іванівка
Іванівка
Мапа

Іва́нівка — село в Україні, у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 211 осіб.

Географія

Географічні координати: 48°30' пн. ш. 39°45' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 2 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 6 км від села Давидо-Микільське.

Історія

Село засноване в 1833 році дворянином Філатовим Михайлом Федоровичем.

За архівними даними в 1886 році у селі існували кінний та кожевенний заводи. На кінному заводі розводили коней різних порід.

За згадками старожилів племінник М. Ф. Філатова — Володимир Петрович Філатов (1876—1943) був видатним лікарем, Членом Академії наук УРСР, лауреатом Державної премії.

У 1906 році у селі спалахнуло селянське повстання, через непосильно велику орендну плату за землю. Повстання було придушене козаками.

У 1929–1930 роках засновано колгосп «1905 року». У 1930 році у селі організовано МТС, яка обслуговувала 17 колгоспів. У МТС працювало 40 трактористів. Збудовано дитячий садок, сільський клуб, діяла школа ліквідації неграмотності для дорослих, а також початкова школа.

У 1932–1933 роках Карпове-Кріпенське постраждало від голодомору. У книзі «Врятована пам′ять. Голодомор 1932-33 років на Луганщині: свідчення очевидців» містяться спогади місцевого мешканця Федченка Бориса Кириловича (1922 року народження), який описує ті події так:

«…Тоді я мешкав у селі Іванівка Новосвітлівського (тепер Краснодонського) району. З нашого колгоспу імені 1905 року в 1932 році вивезли все збіжжя. Колгоспникам на трудодень видали по 150 грам зерна і по 10 копійок. На дітей, непрацездатних, старих людей нічого не давали. А пенсій тоді в селі не було. Окрім Максима Назаренка, всі іванівці вступили в колгосп. Керівниками до нас прислали Шаповалова (головою сільради), Селезньова (головою колгоспу) і Склярова (парторгом). Це були перші росіяни в нашому селі — за винятком Івана Прокоповича Козачкова, всі мешканці Іванівки були українцями. […] Нове керівництво виконувало всі накази згори сумлінно і в плані виконання хлібозаготівлі, і в плані боротьби з “класовим ворогом”. По сусідству жив старий дід Іван Дмитрович. Один із його синів Петро до колективізації був головою сільради, організовував колгосп і був його першим головою. А в 1930 році він кудись виїхав із села. Другий син Михайло був комісаром у Червоній армії і загинув у бою, захищаючи “завоювання Октября”. Непрацездатного діда Івана оголосили “куркулем”, “ворогом”, забрали в нього кожух, бо більше нічого не було, виселили з хати і поселили в порожню хатку на краю села біля цвинтаря. А в дідовій хаті поселився новий голова сільради. Дід позабивав вибиті шибки, а в зиму на 1933 рік він помер з голоду та холоду. […] Зима з 32-го на 33-й була злюча, а топити — нічим. У нашому селі в ту зиму загинуло дуже багато людей від голоду і холоду, у першу чергу старі та одинокі. Пам'ятаю, у цю зиму померли старе бездітне подружжя Замогильних, дід Іван Кіонов і його дружина, діди Іван Ярошенко, Роман Шульженко, Хома Соломко та інші, я вже забув їхні прізвища. По селу ходили чутки, що в сусідніх селах було людоїдство…»[1]

У часи Другої світової війни на території села розташовувався армійський шпиталь. Воювало 70 осіб, 56 із них загинули.

Уродженцю села, льотчику О. М. Криворученку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1960-х роках с. Іванівка було центральною садибою Іванівської сільської ради з кількістю населення 300 осіб. До Іванівської сільської ради входило 9 населених пунктів: Білоскелювате, Габун, Давидо-Микільське, Надеждине, Водоток, Липове, Орловка, Пантеліївка, Радісне.

У 1977 році сільську раду та контору радгоспу перенесено до села Давидо-Микільське.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Сорокинської міської громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[3].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 211 осіб, з них 77,73 % зазначили рідною мову українську, 22,27 % — російську[4].

Інфраструктура

На сьогодні в селі діють одне фермерське господарство та три приватних підприємства.

Пам'ятки

• Братська могила радянських воїнів (вул. Совєтська).

Відомі люди

• Криворученко Олексій Микитович — Герой Радянського Союзу.

Також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область

Примітки

1. Врятована пам′ять. Голодомор 1932–33 років на Луганщині: свідчення очевидців. – Т. 1 / Упорядн. І. Магрицька. – Луганськ: Промдрук. – 2008. – 464 с.
2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 січня 2014. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]

Джерела

• Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 195, матеріали О. І. Кірякової).

Посилання

• Облікова картка [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.] на сайті ВРУ
• Погода в селі Іванівка [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]