Іванюта Мирослав Максимович
Миросла́в Макси́мович Іваню́та (1932—1999) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук — 1977, професор — 1983, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки — 1998 (за атлас «Геологія та нафтогазоносність Дніпровсько-Донецької западини»), кавалер ордена «За заслуги» 3-го ступеня — 1997, заслужений працівник науки і техніки України, Почесний розвідник надр. ЖиттєписНародився в селі Мишковичі — сучасний Тернопільський район, 1955 року з відзнакою закінчив Львівський політехнічний інститут, гірничий інженер-геолог. Працював геологом у Башкирії, геологорозвідувальні експедиції, від 1961-го — в Українському науково-дослідному геолого-розвідувальному інституті, починав геологом, з 1979 по 1999 рік — директор. 1966 року захистив кандидатську, 1977 — докторську дисертації. Від 1993 року — президент Української нафтогазової академії. Вивчав
Головний редактор і співавтор атласу «Геологія та нафтогазоносність Дніпровсько-Донецької западини», 1991 і «Атласу родовищ нафти і газу України», 6 томів, 1998. На громадських засадах завідував кафедрою геології нафти і газу Львівського університету ім. І. Франка. Як педагог підготував 8 докторів та 30 кандидатів наук. Брат Ореста Іванюти. Вийшло друком понад 150 його наукових робіт, в тому числі й монографії. Серед робіт
Джерела
|