Іванов Ігор Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Іванов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іванов Ігор.
Ігор Іва́нов
Ім'я при народженніІвáнов Ігор Володимирович
Народився31 липня 1986(1986-07-31)
Білгород-Дністровський, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Помер3 травня 2014(2014-05-03) (27 років)
Одеса, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик, правник
ПартіяПравий сектор[d]
Нагороди
орден «За мужність» III ступеня
Меморіал на місці смертельного поранення Ігоря Іванова. Одеса, ріг Преображенської та Дерибасівської, червень 2015

Ігор Володимирович Іва́нов (31 липня 1986, Білгород-Дністровський, Одеська область, Українська РСР — 2 травня 2014, Одеса, Україна) — український патріот, командир-десятник одеського осередку «Правого сектора», правник. Загинув від тяжкого поранення, отриманого у зіткненні з проросійськими бойовиками під час протистояння в Одесі 2 травня 2014 року.

Життєпис

Народився 31 липня 1986 року в Білгороді-Дністровському, Одеська область. Навчався у міській школі № 5[1].

Строкову службу в українському війську проходив у 25-й повітряно-десантній бригаді.

Під час Революції гідності 2013—2014 років долучився до лав Правого сектору в місті Одеса. Був призначений десятником (командиром підрозділу). Брав активну участь у найзапекліших протистояннях у Києві 20 лютого.

2 травня 2014 року, під час нападу проросійських активістів на Марш Єдності, в якому брали участь футбольні фанати, націоналістичні і патріотичні організації та небайдужі громадяни, отримав кульове поранення в живіт кулею 5,45 з автомата Калашникова. Помер у лікарні наступного дня від великої втрати крові. Похований на цвинтарі села Шабо.[2]

Нагороди

29 серпня 2015 посмертно нагороджений медаллю Української Православної Церкви Київського Патріархату «За жертовність і любов до України»[3]. Єпископ Одеський і Балтський УПЦ КП Марк вручив медаль батькам Ігора[4].

13 листопада 2015 посмертно нагороджений орденом «Народний Герой України»[5].

22 серпня 2016 указом Президента України посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Вшанування пам'яті

На його честь названа вулиця Ігоря Іванова в Одесі.

У рідному Білгороді-Дністровському у школі № 5, де навчався Ігор Іванов, 2016 року встановили меморіальну дошку[1].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б В Белгород-Днестровске установят мемориальную доску Игорю Иванову, погибшему 2 мая 2014 года. otkat.od.ua. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020. [Архівовано 2020-06-11 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Киевский патриархат посмертно наградил первую жертву одесской трагедии [Архівовано 1 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Думская. — 2015. — 31 серпня. (рос.)
  3. ↑ Загиблого Ігоря Іванова нагородили церковною медаллю «За жертовність і любов до України» [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] // Православна Одещина. Одесько-Балтська єпархія УПЦ КП. — 2015. — 29 серпня.
  4. ↑ Героя 2 травня Ігора Іванова посмертно нагороджено медаллю УПЦ КП // Фейсбук
  5. ↑  Орденом «Народний Герой України» посмертно нагорождено десятника «ПС» Одеси Ігоря Іванова на YouTube // djdansky. — 2015. — 13 жовтня.

Посилання