|
Єгошуа Файгенбаум
Єгошуа Файгенбаум (івр. יהושע "שייע" פייגנבוים; нар. 5 грудня 1947, Яффа, Мандат Палестина) — ізраїльський футболіст та тренер, виступав на позиції нападника. Клубна кар'єраНародився в Австрії, проте коли Єгошуї ще не було й року разом з батьками емігрував до Ізраїлю, виріс у будинку поряд зі стадіоном «Блумфілд». Цей будинок збудували араби, які незабаром після створення Ізраїлю залишили Яффу. Свою кар'єру гравця Файгенбаум розпочав у «Хапоелі» (Тель-Авів). У 1965 році був переведений до першої команди й у сезоні 1965/66 років дебютував в її складі в Першій лізі Ізраїлю. 5 червня 1966 року відзначився дебютним голом у футболці «Хапоеля», сталося це в принциповому протистоянні тель-авівського дербі проти «Маккабі». У «Хапоелі» виступав до завершення сезону 1978/79 років. У сезонах 1965/66 та 1968/69 років ставав переможцем ізраїльського чемпіонату. У 1972 році став володарем Кубку Ізраїлю (у фіналі турніру відзначився переможним голом у воротах єрусалимського «Хапоеля»), а в 1967 році — Кубку чемпіонів Азії. Найкращий бомбардир «Хапоеля» в матчах національного чемпіонату (132 голи) та в усіх змаганнях (175 голів). Також займає 3-тє місце у списку гравців, які зіграли найбільшу кількість матчів у національному чемпіонаті (368). У 1979 році перейшов до тель-авівського «Шимшону». У сезоні 1980/81 років виступав єрусалимському «Хапоелі», а в 1981 році перейшов до «Хапоель» (Рамат-Ган). У 1983 році став гравцем «Бейтару» (Рамла), в складі якого в 1984 році завершив кар'єру футболіста. У вищому дивізіоні ізраїльського чемпіонату відзначився 148-ма голами, посідаючи 10-те місце в списку найкращих бомбардирів ліги. Кар'єра в збірнійУ національній збірній Ізраїлю дебютував 15 червня 1966 року в програному (1:2) товариському поєдинку з Уругваєм, який пройшов у Рамат-Гані. У 1968 році представляв Ізраїль на Літніх Олімпійських іграх у Мексиці. На Олімпійських іграх у Мексиці, в 1968 році відзначився 4-ма голами. У 1970 році Файгенбаум був у складі ізраїльської збірної на Чемпіонату світі в Мексиці, на якому зіграв 3 матчі: з Уругваєм (0:2), зі Швецією (1:1) та з Італією (0:0). На цьому турнірі також відзначився одним голом. 20 березня 1977 року він востаннє вийшов у формі національної збірної в матчі кваліфікації чемпіонату світу 1978 року проти Південної Кореї. З 1966 по 1977 рік зіграв у національній збірній 51 матч та відзначився 24-ма голами (рекордний показник для гравців «Хапоеля» (Тель-Авів). У 2009 році був обраний до Зали слави ізраїльського футболу. Тренерська діяльністьПо завершенні ігрової кар'єри розпочав тренерську діяльність. Тренував наступні клуби: «Хапоель» (Хайфа), «Бейтар» (Нетанья), «Хапоель» (Єрусалим), «Маккабі» (Нетанья), «Хапоель» (Тель-Авів), «Маккабі» (Петах-Тіква), «Маккабі» (Герцлія), «Бней-Єгуда» (Тель-Авів), «Хапоель Іроні» (Рішон-ле-Ціон), «Хапоель Цафірім» (Холон), «Маккабі Агі-Назарет», «Бней-Сахнін», «Хапоель Ум аль-Фам», «Хапоель» (Ашкелон), «Хапоель» (Хедера) та «Хапоель Іроні» (Рамат-ха-Шарон). У сезоні 1985/86 років разом з «Бейтаром» (Нетанья) виграв другу лігу. В сезоні 1994/95 років разом з «Маккабі» (Петах-Тіква) завоював Кубок Тото. Завдяки вмінню тренувати команди, які борються за «виживання», та виконувати з ними поставлені завдання отримав прізвисько «Спаситель». Статистика виступівКлубнаДосягненняЯк гравця
Як тренер
ПриміткиПосилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
