Євпраксія Всеволодівна
Євпра́ксія Все́володівна (д.-рус. Еоупраксиа; 1071 — 9 липня 1109[2]) — князівна із династії Рюриковичів. Німецька імператриця (1088—1105), дружина німецького імператора Генріха IV[2]. Донька великого князя київського Всеволода Ярославича, сина Ярослава Мудрого[2]. Сестра Володимира Мономаха[2]. 1093 року втекла від чоловіка до Італії, 1097 року — до Угорщини, 1099 року — до Русі. 1106 року стала черницею[2]. Коронаційне ім'я — Адельгейда. В німецькій історіграфії — Адельге́йда Ки́ївська (нім. Adelheid von Kiew); також — Євпра́ксія-Адельге́йда Все́володівна[2]. БіографіяЇї життя — найяскравіший приклад тих живих зв'язків, які княжа Русь посідала з володарськими дворами Західної Європи. Освіту Євпраксія здобула в київському великокняжому дворі. Вона рано прилучилася до західної культурної й духовної традиції: її мати, дружина князя Всеволода, мала родичів у королівських родинах Угорщини, Польщі, Норвегії, Франції, Візантії. У юному віці вийшла заміж за маркграфа Північної Саксонії Генріха Штаденського Довгого, але незабаром в 1087 овдовіла. 1086 — Євпраксія прийняла католицизм і дістала нове ім'я — Адельгейда. У 1088 була повінчана з німецьким імператором Генріхом IV під іменем Адельгейди. Завдяки цьому шлюбу Генріх IV намагався отримати підтримку київського князя у боротьбі проти саксонських володарів та сприяти об'єднанню православної й католицької церков. Наприкінці 1093-го Євпраксія Всеволодівна, не витримавши брутального поводження з нею з боку чоловіка, була змушена покинути Німеччину. Втекла до Каносси (Північна Італія) до маркграфині Матильди Тосканської, за її посередництвом, вдалася до Папи Урбана II, який передав її справу з Генріхом IV на розгляд собору в Констанці, потім — П'яченці (1095). Церковні собори у Констанці і П'яченці, на яких виступала Євпраксія Всеволодівна, засудили поведінку Генріха IV. 1096 чи 1097 року Євпраксія подалася до Угорщини, а звідти — на батьківщину, до Русі — у Київ. Формально вона залишалася дружиною імператора, адже Католицька церква не визнавала розлучень. 1106 року, після смерті Генріха, постриглася в черниці Андріївського жіночого монастиря, де її рідна сестра Анна Всеволодівна була настоятелькою.[3] Була похована в соборі Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври, де була надгробна таблиця з епітафією[4]. У Літописі Руському про Євпраксію сказано трьома реченнями. Перше, що вона постриглася у 1106 році, а також два речення про її смерть та поховання в 1109 році.[5] У культурі
Родина
Примітки
Джерела
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Євпраксія Всеволодівна |