Dragon Age: The Veilguard
Dragon Age: The Veilguard (раніше анонсована як Dragon Age: Dreadwolf[1]) — рольовий бойовик в жанрі темного фентезі від канадської студії BioWare під видавництвом Electronic Arts. Четвертий тайтл в основній серії франшизи Dragon Age і прямий сиквел Dragon Age: Inquisition (2014). The Veilguard вийшла 31 жовтня 2024 року на Microsoft Windows, Play Station 5 та Xbox Series. Розробка гри, що розпочалася у 2015 році, відзначилася тривалими затримками, кількома кардинальними змінами в дизайні та високою плинністю кадрів. У 2022 році відбувся офіційний анонс проєкту, на той момент, під назвою Dragon Age: Dreadwolf[1], хоча у червні 2024 року його перейменували на Dragon Age: The Veilguard.[2] Реліз гри супроводжувався неоднозначною реакцією спільноти — гравці критикували якість сценарію,[3][4][5] гендерно політизовані наративи[6][7] та намагання маніпулювати рецензіями до релізу,[8][9][10] в той же час ряд видань оцінили гру найвищими з можливих балами,[11][12][13][14] назвавши її «шедевром» та «найкращою грою BioWare з коли-небудь створених». Ігровий процесГеймплейно Dragon Age: The Veilguard зберігає деякі схожості з попередніми тайтлами франшизи, при цьому маючи значно спрощену структуру та бойову механіку. Подібно до Inquisition, гра починається з вибору раси протагоніста: людини, гнома, ельфа або к'юнарі. Серед іншого, гравці налаштовують зовнішній вигляд і стать свого персонажа;[15][16] ігровий клас — як і раніше воїн, розбійник та маг; та фракцію, яких тут шість.[17] Тут же можливо налаштувати зовнішність протагоніста попереднього тайтлу франшизи — Інквізитора, а також деякі сюжетні вибори з попередньої гри.[18] Розробники вирішили відмовитись від раніше створеного Dragon Age Keep і не переносити критичні сюжетні вибори з попередніх ігор, зберігши всього три з них, які гравець обирає при налаштуванні Інквізитора.[19][20] Гра має структуру напіввідкритого світу, оскільки ігровий світ розбитий на кілька секцій, які гравці можуть вільно досліджувати. Щоб дозволити швидше подорожувати ігровим світом, розробники ввели «маяки», що дозволяють миттєво переноситися у різні частини ігрових регіонів. У кожній великій локації гравці можуть виконувати побічні квести, заробляючи досвід, або розшукувати заховані по всім локаціям скрині з бойовим спорядженням та цінними внутрішньоігровими предметами. Бойова механіка в цій грі зазнала найбільших метаморфоз порівняно з іншими тайтлами франшизи, перетворившись на слешер, і повністю позбувшись тактичної складової.[21] Активна ігрова група може налічувати до трьох персонажів включно з протагоністом. Кожному одномоментно доступні по три бойових уміння, які гравці вільні компонувати на свій розсуд. Гравець контролює лише протагоніста, в той час як інші члени групи контролюються виключно ШІ. Також протагоніст єдиний, хто має шкалу здоров'я, — інші члени групи у бойових сутичках не можуть померти апріорі.[22] Шкали витривалості та мани, що в попередніх серіях відповідали за швидкість перезарядки умінь в бою тут відсутні взагалі.[23] Базою операцій команді служить Маяк (англ. The Lighthouse), де між квестами гравці можуть спілкуватися зі своїми сопартійцями.[24] Всі сім з можливих напарників є потенційними любовними інтересами і, на відміну від попередніх ігор франшизи, можливість роману з тим чи іншим компаньйоном тут не залежить від статі, раси, сексуальної орієнтації, чи навіть від схвалення персонажем попередніх дій протагоніста.[25][26] РозробкаРозробка цієї гри під кодовою назвою «Joplin» розпочалася ще у 2015 році під керівництвом креативного директора проєкту Майка Лейдлоу. Спочатку його задумували як компактнішу, з акцентом на розповідь гру, події якої розгортаються в одному з регіонів світу Dragon Age ― Тевінтерській імперії[27]. Проблеми з розробкою тодішніх проєктів Bioware, Mass Effect: Andromeda та Anthem, неодноразово спричиняли перерви в розробці «Joplin», оскільки персонал переводили для допомоги з цими проєктами. Це включало тимчасову заморозку «Joplin» наприкінці 2016 року з відновленням розробки в березні 2017 року після випуску Andromeda[27][28]. Як повідомляється, у жовтні 2017 року Electronic Arts повністю скасували «Joplin», через те, що в ньому не було місця для компонента «live-сервісу», для забезпечення постійної монетизації, на який того часу була направлена ринкова політика видавця[27][28]. У 2018 році розробку проєкту було поновлено під кодовою назвою «Morrison», який мав у своїй основі код Anthem та цього разу з урахуванням концепції монетизації[27][29]. Як повідомляє Bloomberg News, після успіху однокористувацької гри Star Wars Jedi: Fallen Order і рішення скасувати перероблення MMO Anthem у лютому 2021 року після її провального запуску, EA і BioWare вирішили видалити з проєкту заплановані раніше мультиплеєрні компоненти та продовжити розробляти його лише як однокористувацьку гру[30]. Dragon Age 4 було анонсовано на The Game Awards у грудні 2018 року. Рекламні матеріали показали наявність червоного лиріуму[31] як важливої частини сюжету гри та ключового персонажа Dragon Age: Inquisition, Соласа[32]. Маркетинг у соціальних мережах був зосереджений на слогані «The Dread Wolf Rises» (укр. «Жахливий Вовк повстане»)[33][34][35]. Проєкт відзначився високою плинністю кадрів керівного складу. Кілька ветеранів студії й зокрема франшизи Dragon Age, включаючи Майка Лейдлоу, залишили компанію після скасування «Joplin» у 2017 році[27]. Після перезапуску 2018 року Марк Дарра залишився виконавчим продюсером, а Метью Голдман обійняв посаду креативного директора проєкту з 2017 по 2021 рік[36]. До 3 грудня 2020 року Дарра звільнився з BioWare, на посаді виконавчого продюсера його замінив керівник студії BioWare Austin Крістіан Дейлі[37]. Голдман покинув BioWare у листопаді 2021 року[29], і на посаді креативного директора його замінив Джон Еплер[38]. Дейлі залишив BioWare у лютому 2022 року[39]. Після цього Корін Буш стала директором проєкту, Бенуа Уль — директором із розробки продукту, а Мак Уолтерс — директором із виробництва[39]. Мак Уолтерс залишив BioWare у січні 2023 року[40]. У березні 2023 року Electronic Arts оголосили, що Дарра повернувся як консультант проєкту[41][42]. EA також повідомили, що в міру того, як виробництво Dreadwolf просувається вперед, основна частина команди розробників Mass Effect приєднається, щоб допомогти у її розробці[43]. У серпні 2023 року BioWare звільнили 50 співробітників, що працювали над Dreadwolf і наступною грою у франшизі Mass Effect[44]. У жовтні семеро з них подали до суду на BioWare, вимагаючи додаткової компенсації, оскільки діюча NDA не дозволяла їм додати свою участь у розробці Dreadwolf до свого портфоліо аж поки гра не вийде в реліз[45]. У червні 2022 року безіменна, на той час, умовна Dragon Age 4 отримала офіційну назву Dragon Age: Dreadwolf[46][47]. Перріш, у своїй публікації для The Verge, підкреслив, що розкриття назви гри стало «захоплюючим для багатьох шанувальників», оскільки воно не тільки робить Соласа головним антагоністом майбутньої гри, але й робить Dreadwolf прямим сиквелом Dragon Age: Inquisition, чого ще не траплялось у цій франшизі[48]. У лютому 2023 року витік геймплейних кадрів альфа-версії гри здійняв справжню бурю серед шанувальників серії[49][50][51]. Показані там бойові механіки повністю відрізнялися від попередніх ігор серії. Цитуючи Kotaku, «представлені тут бої в реальному часі виглядають більше як спроба BioWare зробити свій God of War ніж гру у франшизі Dragon Age»[52]. У червні 2024 року було оголошено про перейменування проєкту на Dragon Age: The Veilguard.[2] Оцінки і відгукиОцінки
Dragon Age: The Veilguard отримала загалом позитивні оцінки на агрегаторі рецензій Metacritic, набравши 76, 82 та 86 бали на платформах Windows, Play Station 5 та Xbox Series відповідно.[53][54][55] На OpenCritic гра тримає позначку у 69% позитивних рекомендацій.[56] Більшість критиків позитивно сприйняли кардинальну зміну візуального стилю у грі. Аура Бовлін з RPGFan називає The Veilguard «найбільш візуально відшліфованою грою BioWare», проте зауважує, що «до дизайну персонажів потрібно звикнути, а їхня “мультяшна естетика” може бути не для всіх».[63] Тод Гарпер з Poligon також хвалить «вражаюче красиву графіку», додаючи, що «більш стилізований підхід виявився правильним рішенням».[69] На думку Алекса Доналдсона з VG247: «менш реалістичний та більш стилізований дизайн персонажів виглядає чудово».[66] Оновлена ж бойова механіка викликала доволі неоднозначну реакцію. Ліана Гефер з IGN хоч і вважає боївку The Veilguard «вдосконаленням того, що ми бачили в Dragon Age 2 та Inquisition» все ж лишилася розчарованою тим, що «[...]напарники тут більше схожі на доповнення до вашого персонажа в бою, а не на самостійні бойові одиниці. Наприклад, у них навіть немає індикаторів здоров'я. Вони не можуть бути виведені з бою, тоді як ви миттєво програєте, якщо протагоніст впаде».[60] За словами Мелінді Хетфілд з The Guardian, «новий стиль бою набридає досить швидко». Вона також розкритикувала ШІ та одноманітність боївки: «Мої супутники не приносять ніякої користі [...] без моєї на те вказівки. Але в цілому діють автономно. Мені потрібно лише атакувати та ухилятися, натискаючи одні й ті ж три кнопки знову і знову, інколи додаючи бойові вміння або завершальні удари, поки мої напарники кричать мені, щоб я остерігалася дальніх атак чи вибухів. Це прийнятно, але ми вже бачили це в безлічі інших ігор, і простору для стратегії тут майже немає.»[65] Для Ніка Рубена з Rock Paper Shotgun бойова система The Veilguard стала сумішшю механік з безлічі слешерів, God of War та Mass Effect 3, яка хоч і дозволяє персонажам виглядати круто, проте взагалі не сприймається як щось самобутнє.[70] Джошуа Дакворс з GameRant, оцінивший гру найвищим балом, вважає, що в The Veilguard можна грати тільки заради однієї боївки: «У бойовій системі Dragon Age: The Veilguard немає жодної деталі, яку не можна було б налаштувати під ваші вподобання,[...] тут можна змінювати, стратегічно налаштовувати та оптимізувати все, щоб це працювало так, як хоче гравець. [...]глибина всього цього вражає.»[71] Сюжетна складова зазнала найбільшої критики. Лаурен Мортон з PC Gamer вважає, що сценарій The Veilguard «не відповідає рівню, за який серія здобула свою репутацію» і «йому бракує тонкощів оповідання характерних для попередніх ігор серії».[61] Стейсі Хенлі з TheGamer хоч і хвалить гру за «детальне пропрацювання ігрового всесвіту через побічні квести», все ж називає основну сюжетну лінію «поверхневою».[67] За словами Джордана Рамі з GameSpot, «Рук [протагоніст гри] нудний і, що ще гірше, виглядає не на своєму місці в історії, яку розповідають у The Veilguard. Попередні ігри серії майстерно пояснювали, чому саме персонаж гравця має нести тягар відповідальності[...], жодних серйозних пояснень щодо Рука так і не було зроблено, крім того, що в пролозі хтось заявляє, що це має бути саме Рук і він найкраще підходить для цієї ролі, попри всі докази зворотного. Я більшу частину гри розмірковував, чому я взагалі граю за Рука, особливо коли більшість сюжету The Veilguard відчувається як продовження історії Інквізитора.»[58] Алекс Фуллер з RPGamer називає сюжет «уривчастим», пояснюючи це тим, що «The Veilguard стрибає між локаціями та розрізненими сюжетними лініями, які до самого фіналу так і не складаються в задовільну картину, і цьому не сприяють загалом поверхневі антагоністи. У грі є чимало несподіваних поворотів, але вони не дають відповідей на важливі питання й не сприяють розвитку сюжету, окрім того, щоб поставити під сумнів розуміння світу як персонажами, так і гравцями.[...] Хоча окремі моменти в сценарії виконані добре, загальна сюжетна цілісність залишає бажати кращого».[62] Стівен Мілз у своєму огляді для Destructoid так і не зміг знайти в сюжеті жодних позитивних якостей окрім твердження «Історія має свої недоліки, але загалом вона все одно краща за більшість інших».[72] Деякі видання також критикували саундтрек. Так, рецензент з GameSpot вважає, що «з музикою тут, на жаль, як пощастить: іноді вона вдало підсилює важливі моменти, додаючи їм вагомості, але частіше губиться у шумі битви або не має достатньо емоційної сили, щоб справити необхідне враження».[58] За словами рецензента з Sharcknews, «музика намагається відповідати атмосфері літнього блокбастера, але я б не назвав її такою, що особливо запам'ятовується. Вона виконує свою функцію і не більше».[64] Примітки
|