|
2-й Січовий Запорізький корпус
2-й Січовий Запорізький корпус — українське загальновійськове з'єднання, створене у складі Революційної армії війльної Росії від вересня 1917 року на базі 6-го армійського корпусу (командувач — генерал Г. Я. Мандрика) в результаті українізації. В особовому складі корпусу переважали вояки-українці, а зорганізовані в його частинах українські військові ради сприяли консолідації національних сил. Після Жовтневого перевороту увійшов до складу армії УНР, на початку 1918 року припинив своє існування. ІсторіяВ ході українізації від вересня 1917 року 6-й АК було розділено на дві частини — російську (яка зберегла свою назву 6-й армійський корпус, рос. 6-й армейский корпус) й українську у складі двох дивізій, яка отримала назву 2-й Січовий Запорізький корпус, рос. 2-й Сечевой Запорожский корпус. Командувачем 2-го Січового Запорізького корпусу було призначено генерала Мандрика, начальником штабу — полковника Сулківського, командиром 1-ї дивізії — генерал Осецький, командиром 2-ї дивізії — генерал Поджіо, інспектором артилерії — полковник Афанасьєв. Командирами полків стали молоді поручники й хорунжі, тому що старших офіцерів-українців у корпусі не було. В зв'язку з важким становищем на фронті, через розвал Російської імператорської армії 6-й армійський корпус не був відведений в тил на переформування, а переформовувався, перебуваючи на позиціях 1-ї лінії в околицях Летичева. Через два місяці його полки успішно діяли проти збільшовичених частин 11-ї армії. Полки корпусу декілька місяців підтримували порядок й припиняли грабунки в місцях свого базування та навколишніх районах. На початку 1918 р. корпус повинен був вирушити для охорони північно-східного кордону України, але дорогою в безперервних дрібних зіткненнях й від збільшення дезертирства загітованих більшовиками нижніх чинів корпус припинив своє існування.[1] Див. такожПримітки
Джерела та література
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
