|
Бакай Ігор Михайлович
Ігор Михайлович Бакай (нар. 17 листопада 1963, Рівне, Українська РСР) — колишній український політик та бізнесмен, який звинувачувався у зловживанні владою та незаконній витраті коштів[3]. Був головою правління НАК «Нафтогаз України» (04.1998 — 04.2000), головою Держкомітету України з водного господарства (21 липня — 2 жовтня 2003), керівником Державного управління справами (2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004), так званий «завгосп Кучми»[4]. Після Помаранчевої революції подав у відставку та виїхав до Росії[5], де у березні 2005 року отримав громадянство[6]. Освіта1978–1982 — Березнівський лісовий технікум, технік лісового господарства. 1994–1997 — Академія праці і соціальних відносин, факультет правознавства, юрист. Життєпис1982–1984 — служба в армії СРСР. 1984–1989 — начальник бази підготовки футбольної команди СКА «Карпати» Прикарпатського військового округу, Львів. 1989–1991 — бригадир, майстер дільниці лісорозробки Якутії. 1991–1992 — голова кооперативу «Козацькі страви», Львів. 1992–1994 — президент компанії «Велес», Київ. 1994–1995 — президент корпорації «Республіка», Київ. 1995–1996 — голова координаційної ради АТЗТ «Інтергаз». З 1996 по 1998 — Народний депутат України 2-го скликання, виборчий округ № 208 (замість вибулого Михайла Заборного). Квітень 1997 — січень 2000 — позаштатний радник Президента України[7][8]. Вересень 1997 — квітень 1998 — 1-й заступник Голови Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України[9][10]. Квітень 1998 — квітень 2000 — голова правління НАК «Нафтогаз України»[11][12]. У 1998 році балотувався до Верховної Ради за виборчим округом № 97, а також був № 5 у списку Партії національно-економічного розвитку України.[13] З 2000 по 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, виборчий округ № 64 (замість вибулого Юрія Єханурова). Висунутий партією «Демократичний союз».[13] У 2002 році балотувався до Верховної Ради за виборчим округом № 153 (м. Рівне). Висунутий Виборчим блоком політичних партій «Демократична партія України — партія „Демократичний союз“».[13] На виборах його підтримували брати Клички.[14] 21 липня — 2 жовтня 2003 — Голова Державного комітету України з водного господарства[15][16]. 2 жовтня 2003 — 24 грудня 2004 — Керівник Державного управління справами[17][18]. З 22 березня 2005 — громадянин Росії. 10 березня 2015 року, за повідомленнями місцевих ЗМІ, у селі Трахтемирів згорів маєток Ігоря Бакая[19]. Кримінальні справиПісля Помаранчевої революції проти Бакая було порушено 7 кримінальних справ за масштабні відчуження держвласності[20]. У кримінальних справах йшлося про продаж майнових комплексів готелів «Дніпро» та «Україна», нерухомого майна комплексу «Експоцентр України». Також було відчужено деякі відомі кримські оздоровниці, серед яких санаторії «Гурзуфський», «Дніпро», «Зірки України».[21]. Бакая також звинувачували у тому, що в 2003—2004 роках він видав розпорядження про виділення квартир своїм заступникам з перевищенням житлових норм. З травня 2005 — знаходився в міжнародному розшуку по підозрі в здійсненні злочинів, зловживання владою і службовим становищем. 2010 року, після обрання президентом Януковича, кримінальні справи було закрито рішенням Печерського суду Києва. 14 квітня того ж року Апеляційний суд Києва визнав законність закриття всіх справ. 2017 року, вже в Росії, його звинуватили у шахрайстві в особливо великих розмірах, його було заарештовано[5]. Бакая було звинувачено у тому, що він обманом заволодів грошима сторонніх осіб. На нього є 10 заяв від ошуканих, серед них заява від російського мільярдера Алішера Усманова[22]. 27 жовтня 2017 року Таганський суд Москви заарештував Бакая у справі щодо шахрайства[23][24]. 26 листопада 2020 московський суд (РФ) виніс Бакаю вирок, його засудили до чотирьох років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном на 4 роки[25]. Особисте життя та сім'яБув одружений тричі: Старша дочка Марта Бакай - навчалася в Лондоні та Києві, кандидат юридичних наук, займається ресторанним бізнесом. Друга дружина Олена Демчук - співвласниця ТОВ "Телерадіокомпанія "Всесвітня Інформаційна Служба"" два сини, громадяни США: Павло Бакай і Владислав Бакай Третя дружина в минулому поп-співачка Наталя Бакай (Козицька)[26], яка залишила естрадну кар'єру через терміновий від'їзд сім'ї з України. чотири доньки: Анна Бакай, Марія Бакай, Єлизавета Бакай і Катерина Бакай[27]. Нагороди
Примітки
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
